«Бути на інформаційній передовій». Продюсер Суспільного у Житомирі Дмитро Клименко про роботу команди в умовах війни

Житомирщина з перших годин повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, відчула усю агресію нападу загарбників: атаки на житлові будинки, школи, лікарні, комунікації, шляхи та інфраструктуру Житомира, Коростеня, Овруча, Малина, Радомишля та навколишніх сіл. 5 прикордонних із Білоруссю сіл Народицької громади були захоплені російськими військовими. Від обстрілів, бомбардувань чи розстрілів загинули люди, чимало було поранено. За перебігом усіх подій уважно стежила команда Суспільне Житомир. 

Після вигнання загарбників з Житомирської області, правоохоронці відразу почали фіксувати воєнні злочини, оцінювати збитки, розміновувати території, допомагати місцевим мешканцям оговтатись від пережитого. Журналісти усіх підрозділів Суспільне Житомир працюють цілодобово. Готують перевірені новини, актуальні інтерв’ю та ексклюзивні репортажі про події в області. Вмикаються в ефір загальнонаціонального інформаційного марафону та міжрегіонального марафону «Суспільне. Спротив». Щобудня в ефір виходить інформаційно-аналітична програма «Сьогодні. Головне» та ефіри на Українському Радіо «Житомирська хвиля». 

    Читайте також: «Дерусифікація на Житомирщині» — інфомарафон на усіх платформах Суспільне Житомир

Про роботу команди Житомирської філії Суспільного на інформаційній передовій розповідає продюсер Дмитро Клименко.

Чи змінила війна команду?

 一  Досвід, який ми зараз здобуваємо, як команда, — важливий для майбутнього. Він доводить, що ми спроможна інституція. Війна показала, що Суспільне як інституційний організм — відбувся. Ми змогли у такий складний час працювати, надавати перевірену інформацію і бути на інформаційній передовій. Психологічна впевненість, що ти теж допомагаєш, навіть сидячи вдома за клавіатурою, — важлива, адже чимало колег в тилу відчувають свою психологічну провину. Намагаюсь їх переконати, що наша зброя це слово, ефір, допис. І ця зброя також дієва та ефективна. 

Яким був перший день війни?

 一  Емоціями першого дня війни були шок, страх, розгубленість і здригання від вибухів. З вікон філії були видні стовпи диму з обстріляного росіянами аеродрому у містечку Озерному. Саме звідти наш телеоператор Олександр Данилюк, який живе поблизу, і почав на світанку інформувати про потужні бомбардування, постраждалих і масштаби руйнувань. Вся команда зібралась у ньюзрумі й вирішили працювати разом в одному приміщенні, адже потік інформації місцевої, регіональної та всеукраїнської був величезним. Її потрібно було перевіряти, опрацьовувати та оперативно розміщувати на усіх платформах. Весь контент у перші дні повномасштабного вторгнення російських військ в Україну виходив у повному обсязі, але зі збільшенням обстрілів і бомбардувань шкіл, житлових кварталів та комунальних підприємств Житомира, довелось максимально перевести людей на цілодобову дистанційну роботу у діджиталі. Робота всього колективу була зосереджена на цифрових платформах:

• Суспільне│Новини 
• телеграм-каналі
• фейсбук-сторінці
•  інстаграм-сторінці
•  ютуб-каналі філії
•  вайбер-спільноті

За два місяці стрімко зросла кількість підписників на цифрових платформах філії. З чим це пов’язано?

 一  Хочу окремо відзначити роботу нашої діджитал-команди. Їхня праця була надзвичайно важливою нашим читачам, глядачам, слухачам, адже, у період війни, телебачення і радіо дуже потрібні, але в часи інтернету саме соцмережі, месенджери, сайти, ютуб-канали — в пріоритеті. До роботи на діджитал-платформи філії долучились усі працівники редакцій. Ми наростили величезну аудиторію. І не просто через те, що триває війна і є багато контенту, а через те, що ми якісно відпрацювали. Діджитал зріс за охопленням аудиторії дуже значно. Станом на 24 лютого телеграм-канал мав 1400 підписників. Нині їх 一 42 000.

 

У перші дні повномасштабного вторгнення росії, ви дещо змінювали сітку мовлення. Як і коли її відновили?

一  На початку березня, коли стало зрозумілим, що наша армія не дозволить військам рф просунутись далі, команда повернула довоєнний формат роботи. Облаштували апаратні, студії, кабінети у сховищі, і під час численних тривалих повітряних тривог виходили в ефір звідти. Я дякую всім своїм колегам і з радіо, і з телебачення, і новинарям, і інженерам, які буквально за день облаштували студію у сховищі, а наступного дня зуміли перенести туди весь ньюзрум. Все зроблено якісно, надійно і комфортно. Щоб налагодити безперервне виробництво, менеджер Суспільне Житомир Артур Самарцев й журналісти певний час навіть ночували у цій резервній студії. Став у нагоді туристичний досвід.

Чи всі довоєнні проєкти повернулися в ефір?

一  Зараз передачі виходять у повному обсязі. Діджитал-команда мовника продовжує цілодобову вахту. На Українському Радіо «Житомирська хвиля» виходить два ефіри на день. Новинарі й журналісти проєкту «Сьогодні. Головне» знімають багато матеріалів про звільнені від окупантів та зруйновані міста і села. Записують розповіді місцевих жителів про злочини росіян, показують процеси розмінування та відновлення інфраструктури, спілкуються у студіях з експертами, волонтерами, переселенцями. Намагаємось подати максимум інформації про те, що відбувається в регіоні.

 

Як щодо безпеки працівників?

一  Журналісти й оператори забезпечені необхідним захистом. Від центральної дирекції Суспільного отримали бронежилети й каски. Кілька бронежилетів надали партнери й волонтери, адже нам з колегами доводиться працювати на прикордонних територіях, де триває розмінування. Біля школи села Морозівка Малинської громади я бачив нерозірваний снаряд реактивної системи залпового вогню більший за «Град». Це 一  або «Смерч», або «Ураган». Дуже багато роботи у наших захисників-піротехніків, адже подібні «подарунки» росіяни залишили не лише у центрі населених пунктів, а й на околицях, у безлюдних полях і лісах. Виявляти та знешкоджувати їх доведеться дуже довго.

Що розповідають люди, яких ви зустрічаєте на зніманнях?

一  Мешканці, які були тимчасово відрізані від України розповідають жахливі речі про поведінку російських військових: розстріли цивільних, пограбування будинків, знищення транспорту.

 

一  Доводилось спілкуватись з поліцейськими та криміналістами, які фіксують воєнні злочини Росії. Кімната речових доказів в Овруцькому відділку поліції просто вражає: уламки ракет, бомб, залишки одягу вбитих людей, яких не було змоги навіть поховати. Понівечені тіла  лежали просто неба. Опізнати їх було майже неможливо. А окремих тіл навіть не знайшли. Місцеві втікали лісами. Щастило не усім. І таких історій ми вже записали декілька.

    Читайте також: Де дивитися UA: ЖИТОМИР та слухати Українське радіо у FM-діапазоні

Як почуваються психологічно команда та журналісти?

一  Висвітлювати жахіття війни й показувати щоденні похорони наших військових журналістам морально важко, бо до цього неможливо підготуватись. Особисто мені допоміг досвід підготовки сюжетів і репортажів зі сходу України у 2014-2015 роках. Пройшов багато тренінгів і навчань, розуміюсь на основних принципах. Але коли повертався із села Морозівка, дорогою продумуючи текст майбутнього сюжету, вперше за 9 років роботи у журналістиці, не зміг стримати своїх емоцій. Це була історія про те, як дві авіабомби влучили в один будинок і забрали життя п’ятьох людей, четверо з яких — діти. Не можна бути готовим до цього. Де б ти не був і скільки б ти не знав. Коли хочеш зробити якісний сюжет, горе людей пропускаєш через себе і мусиш пережити їхню історію.

一  Мої колеги 一  молодці, вони тримаються дуже сильно. Щодня знімальні групи працюють у різних громадах області, бачать і чують багато важких історій. Ми намагаємося проговорювати, озвучувати усі жахливі історії, матеріали про які доводиться готувати практично щодня. Коли ти мовчиш і тримаєш все у собі, негатив накопичується. Навіть після повернення до роботи у свої кабінети, редакції, збираємось у сховищі, нашому місці сили, розрядки та підтримки один одного.

Як перевіряєте великі обсяги різноманітної інформації?

一  Війна внесла свої корективи та питання оперативності відходило на другий план, коли йшлося, скажімо, про обстріли і їхні наслідки. Ми ніколи не брали інформацію з чуток, коментарів чи дописів у соцмережах. Одного разу я навіть телефонував о четвертій ранку прессекретарці однієї з громад для перевірки інформації. Так роблять усі наші редактори та журналісти. Під час гарячих боїв і атак доводилось перевіряти інформацію цілодобово. Тільки після гарантії, що новина верифікована, — публікуємо її на усіх платформах.

Чи відчули зростання довіри до Суспільного?

 一  Важливим чинником для споживачів інформації й для журналістів стало набуття інформаційного імунітету. Війна змушує дослухатись і довіряти перевіреним джерелам. Перевірена інформація, дотримання журналістських стандартів стали для нашої аудиторії не просто базовими термінами, а й визначальною ознакою, через яку нас дивляться, слухають, читають. 

Суспільне Житомир — це філія Суспільного мовлення у Житомирській області.

Суспільний мовник Житомирщини 一 це телеканал  UA: ЖИТОМИР та Українське радіо «Житомирська хвиля». Нагадуємо, де нас можна дивитися й слухати. 

Телеканал UA: ЖИТОМИР мовить у цифрі та є у переліку телеканалів ефірного телебачення T2. Онлайн-трансляція 一 на сайті.

Українське радіо — найбільша FM-мережа та найпопулярніше розмовне радіо країни із середньодобовим охопленням майже мільйон радіослухачів. На Житомирщині мовить на частотах:

• Житомир - 103,4 FM;
• Бердичів - 107,1 FM;
• Новоград-Волинський - 89,3 FM;
• Овруч - 104,2 FM;
• Олевськ - 100,2 FM;
• Попільня - 89,9 FM.
• Баранівка - 88,1 FM;
• Брусилів - 92,1 FM;
• Вільшанка - 99,1 FM; 
• Любар - 102,9 FM;
• Ружин - 96,7 FM.