«Радіо стало інформаційним лідером в області»: журналістка Суспільного в Житомирі Ірина Самарцева про роботу під час війни
Повномасштабне вторгнення російської армії на територію України, обстріли Житомира та інших міст області, захоплення ворогом кількох прикордонних сіл внесли корективи не лише в життя кожного працівника Суспільного в Житомирі, а й в роботу команди. Про умови праці, появу нового радіопроєкту «Житомирщина: війна триває» в ефірі Українського радіо «Житомирська хвиля» й щоденні виклики розповіла радіожурналістка Ірина Самарцева.
Як вдалось кільком працівникам у непростих умовах налагодити повноцінне радіомовлення?
一 Починаючи з першого дня повномасштабної війни Українське радіо «Житомирська хвиля» стало головним інформаційним лідером в області. Перші тижні, у звичному прямоефірному форматі працювали лише радійники й тим довели свою здатність у кризові моменти підтримувати свого слухача та залишатись з ним на зв’язку. Через небезпеку обстрілів Житомира, колеги з інших редакцій дистанційно наповнювали інформацією цифрові платформи філії, готували матеріали та увімкнення для загальнонаціонального інфомарафону. Окрім мене, радіоефір забезпечували: редактор Ігор Епельбойм, який робив радіоновини, звукорежисери Олександр Руднєв та Олексій Рутанський, які транслювали сигнал радіо та дублювали ефіри в YouTube та онлайн.
Чи чули «Житомирську хвилю» на захоплених територіях?
一 Передавачі Українського Радіо є на півночі нашої області. Саме там відбувались воєнні дії, ця частина Полісся найбільше постраждала від обстрілів, 5 сіл перебували під окупацією. І ми знали, що нас там слухають. Тому потрібно було працювати, аби люди мали доступ до правдивої інформації. Я готувала програми, обдзвонювала спікерів і виходила в ефір, не встигала ходити додому, жила на роботі. Прямі ефіри щодня без вихідних 一 воно того вартувало.
Як і де шукали спікерів, експертів?
一 Іноді під час ефіру доводилось організовувати прямі включення і телефоном, і через вайбер чи скайп. Було по 4-6 і навіть 8 включень за ефір. Нашими постійними спікерами ставали керівники військових адміністрацій, мери міст, голови громад, волонтери, психологи, бійці та керівники підрозділів ЗСУ та ТО, медики та ДСНС. Безвідмовно вони знаходили час для виходу в ефір. Оскільки у нас була технічна можливість не лише почути, а й показати наших спікерів на YouTube, ми вирішили всі ці ефіри об’єднати в загальний проєкт.
Коли радіоефіри стали проєктом і які були відгуки?
一 Потрібна була назва, яка була б і зрозумілою, і простою. Назву відео- та радійного проєкту придумали швидко — «Житомирщина: війна триває». Змонтували заставку і вперед. Так і з’явився проєкт, який виходив двічі на день 7 днів на тиждень. Ми моніторили всі новини й це дозволяло забезпечувати оперативність подання інформації. Іноді до останнього не знаєш чи з усіма спікерами буде зв’язок, іноді під час ефіру люди телефонували й були готові вийти в ефір, а іноді лунала повітряна тривога і потрібно було коригувати свої дії. Спочатку нам якось вдавалось між сигналами сирени виходити в прямий ефір. Були випадки коли менеджер філії виганяв нас зі студії під час повітряної тривоги й спрямовував у сховище. Іноді доводилось перестрахуватися і робити записи програм, адже нас слухали, нас чекали, нам телефонували після ефірів, нам дякували й говорили, що ми психологічно заспокоюємо людей.
Які ефіри запам’ятались найбільше?
一 Під час одного з ефірів, до студії зайшов журналіст зі Словаччини. Прийшов на екскурсію на радіо і потрапив на ефір. Ми навіть не знали як його звати й довелось знайомитись під час передачі. Були й ексклюзивні ефіри, наприклад з Юрієм Гнатом, речником Повітряних сил ЗСУ.
Чи складно було наповнювати інформацією щоденні ефіри?
一 Браку інформації ніколи не було. Були й трагічні новини. Найважче було стриматись, коли розповідала про наших загиблих бійців. В такі моменти було важко контролювати емоції. Я не могла не сказати про наших героїв, але я розуміла, що треба якось людей збирати до купи, а не вводити в депресію, тому намагалась цю інформацію подавати не в кінці ефіру, а навпаки, на завершення завжди знаходила якусь позитивну інформацію. За декілька тижнів стало легше, бо більше людей повернулось із дистанційної роботи. Інформаційники завжди ділились сюжетами й намагались записувати довші розповіді та коментарі, щоб ми могли на радіо зробити свій дайджест.
Як змінила команду робота в умовах війни?
一 Війна зближує, тому приємно, що слухачі пропонували нам свою допомогу, адже ми паралельно проводили ще й волонтерську діяльність – невеличким колективом розвантажували машини, переправляли допомогу та спорядження на фронт. В такому ритмі та в такому складі колективу радіо ми пропрацювали півтора місяця. Війна відступила на схід України, а північ нашої області була звільнена від росіян. Стало легше і більше часу залишилось на допомогу військовим. Декілька днів тому, після трьох місяців війни, назва нашого проєкту трансформувалась і ми почали виходити під загальною заставкою «Україна переможе». Сподіваємось це програмуватиме нас і слухачів на перемогу.
Українське Радіо — найбільша FM-мережа та розмовне радіо країни із середньодобовим охопленням майже мільйон радіослухачів. На Житомирщині мовить на частотах:
- Житомир — 103,4 FM;
- Бердичів — 107,1 FM;
- Новоград-Волинський — 89,3 FM;
- Овруч — 104,2 FM;
- Олевськ — 100,2 FM;
- Попільня — 89,9 FM.
- Баранівка — 88,1 FM;
- Брусилів — 92,1 FM;
- Вільшанка — 99,1 FM;
- Любар — 102,9 FM;
- Ружин — 96,7 FM.
Інформаційні матеріали Суспільне Житомир шукайте на цифрових платформах мовника: