Спогади очевидців розстрілу майданівців 20 лютого 2014 року
«Ми бачили, як "Беркут" йшов колонами з цепами, кийками. І вже тоді я бачив людей з розбитими обличчями. З 19-ого на 20-те була найтемніша ніч. Я був без каски із своїм братом і нам передали одного пораненого, донести до низу, то кулі свистіли прямо над головами», - згадує Олег.
Вадим ділиться спогадами:
«Пам’ятаю, яка була аура, яка була атмосфера на Майдані. Всі допомагали один одному».
«Атмосфера була потужна, мотивуюча. В тебе не було ніяких негативних думок, ти навіть не думав, що можеш загинути», - продовжує Олег.
Вадим згадує:
«Одне з таких болючих - це те, як скидали людей з арки. Просто брали і скидали. Було страшно».
Часу на роздуми тоді не було:
«Підчас штурму ніяких слів не булою Просто брав щит і біг з усіма», - каже Олег.
Вадим розповідає, що тоді кожен стояв за країну, за її волю та майбутнє:
«Жодного страху не було, просто було одне бажання - помститися за вбитих товаришів. На майдані була кров і смерть і 114 людей віддало своє життя. Вони поклали початок українському героїзму».
